4 курс Методика виховної роботи Практична робота "Морально-етичні бесіди"

Практичне заняття

Тема: Складання конспектів етичних бесід для дітей дошкільного віку.

Хід заняття

І Організація заняття.

ІІ. Перевірка готовності до практичної роботи.

1.      Яке значення мають бесіди на морально-етичні теми для розвитку дошкільнят?

2.      Назвіть види морально-етичних бесід.

3.      Розкрийте суть методики проведення морально-етичної бесіди.

 Ш. Повідомлення теми і мети заняття.

IV.    Виконання практичних завдань.

Завдання 1. Скласти конспекти морально-етичних бесід для дітей старшого дошкільного віку (6 р.ж.). на запропоновану тему.

Теми бесід.

1.  В чому полягає чуйне ставлення до людей.

2.   Сміливість та хоробрість.

3.   Кожній речі своє місце.

4.   Чесність і правдивість.

5.  Що добре, а що погано?

6.   Дружба та товаришування.

7.   Будь чистим та охайним.

8.  Будь ввічливим.

9.  Бережи свої та суспільні речі.

10.  Будь добрим.

11.  Усі ми любимо наших мам, усі вони потрібні нам.

12.            Ми    всі будемо працювати.

13.  Скромність прикрашає людину.

Завдання 2. Зробити аналіз планів - конспектів.

Питання для аналізу.

2.  Визначити попередню роботу до бесіди.

3.  Які поняття та уявлення дітей розширюються під час бесіди?

4.  Якими прийомами педагог готовить дітей до бесіди?

5.   Як формулюються питання?

6.   Чи узагальнюються результати обговореної в бесіді проблеми, чи
передбачається наступна програма для дітей?

Завдання 3. Які моральні якості формують у дітей під час обговорення наступних ситуацій?

ДЯКУЮ

Дрімучим лісом йшли два подорожні — дід і онук. Була велика спека, подорожнім хотілося пити. Нарешті, вони підійшли до струмоча. Тихо дзюрчала холодна вода. Подорожні нахилилися, напилися. Дідусь сказав:

—Дякую тобі, струмочку.— Сказав це дідусь, дістав із сумки ложку і викинув із струмочка кілька жмень мулу. Онук посміхнувся і спитав:

—Навіщо ви, дідусю, сказали струмку дякую? Він же мертва істота, не ночує ваших слів, не відчує вашої подяки.

—Це так. Струмок нічого не почує. Коли б води напився вовк, він міг би і не подякувати. Ми ж не вовки, а люди. Людина говорить дякую, щоб не стати вовком.

А СЕРЦЕ ТОБІ НІЧОГО НЕ НАКАЗАЛО?

Андрійко прийшов зі школи й побачив заплакану матір. Він поклав книжки й сів за стіл. Чекає обіду.

—          А тата відвезли до лікарні, — каже мати. — Занедужав батько.

Вона ждала, що син занепокоїться, стривожиться. Та син був незворушний, спокійний. Мати широко розплющеними очима дивилася на Андрійка.

—              А нам завтра до лісу йти, — каже Андрійко. — Завтра ж неділя... Учителька наказала, щоб усі прийшли до школи о сьомій годині ранку.

—              Ну й куди ж ти підеш завтра?

—              До лісу... Як наказала вчителька.

—              А серце тобі нічого не наказало? — спитала  мати.

ПЕТРИК, СОБАКА Й КОШЕНЯ

Маленький хлопчик Петрик ішов стежкою в саду. Бачить, біжить назустріч кудлатий собака. Петрик злякався, хотів тікати. Та раптом до його ніг притулилось маленьке кошеня. Воно втекло від собаки й просило Петрика: захисти мене, хлопчику, від цього страшного звіра. Стоїть Петрик, дивиться на кошеня, а воно підняло голівку і жалібно нявчить.

Петрикові стало шкода кошеняти. Він узяв його на руки і хоробро пішов собаці назустріч. Пес зупинився, злякано глянув на Петрика і сховався у кущах.

ЯК МИКОЛА СТАВ ХОРОБРИМ

Першокласник Микола прийшов сьогодні до школи дуже рано. На лавці під високою тополею сиділо двоє дівчаток. Вони дивились на дерево. Щось зацікавило їх там, в очах у дівчаток хлопчик помітив тривогу.

Раптом над великою тополиною гілкою знялася пташка, запищала тривожно. І в ту ж мить біля лавки впало маленьке пташеня.

Микола зрозумів, що пташеня випало з гнізда, а мати його — в розпачі. Одна з дівчаток взяла пташеня й сказала: ц

—      Якби ж це хто сміливий був зараз у школі... він би поліз на дерево й поклав пташеня в гніздо. Микола був дуже боязким. Але слова дівчинки вразили його. Невже вона вважав його боягузом?

—      Я полізу,— сказав Микола.

—      Ти? — запитали дівчатка й з подивом подивились на хлопчика.

Микола поклав пташеня за пазуху й поліз на тополю. Від страху в нього тремтіли руки й ноги, але він ліз і ліз все вище й вище. Поклавши пташеня в гніздо, Микола зліз на землю. Дівчатка дивились на нього з захопленням.

КРАСИВІ СЛОВА І КРАСИВЕ ДІЛО

Серед поля стоїть маленька хатина. її побудували, щоб у негоду люди могли сховатися й пересидіти в теплі.

Одного разу серед літнього дня захмарило й пішов дощ. А в лісі в цей час було троє хлопців. Вони сховалися в хатинці й дивилися, як з неба ллє, мов з відра.

Коли це бачать: до хатини біжить ще один хлопчик. Незнайомий. Мабуть, з іншого села. Одежа на ньому була мокра, як хлющ. Він тремтів од холоду. І ось перший із тих хлопців, які сиділи в сухому одязі, сказав:

—      Як же ти змок на дощі! Мені жаль тебе... Другий теж промовив красиві й жалісливі слова:

—      Як страшно опинитися в зливу серед поля! Я співчуваю тобі...

А третій не сказав ні слова. Він мовчки зняв із себе сорочку й дав її змоклому хлопчикові. Той скинув

мокру сорочку й одягнув суху.

Гарні не красиві слова. Гарні — красиві діла.

 Домашнє завдання. Підібрати методичний матеріал (прислів'я, моральні ситуації для дітей) до морально-етичних бесід