3 курс Педагогіка Лекція "Планування і облік навчально-виховної роботи"
1.
Значення планування виховної роботи в
дошкільному закладі.
2.
Педагогічні основи планування.
3.
Вимоги до планування.
4.
Облік педагогічної роботи.
5.
Умови й методика планування виховної
роботи.
Планування навчально-виховної роботи — це важливий процес, що
визначає конкретні мету, завдання, зміст, форму, методи, засоби, що необхідні
для забезпечення гармонійного та різнобічного розвитку особистості дитини, з
орієнтацією на її цінності та інтереси.
Планування сприяє організації систематичної роботи з
дітьми з урахуванням їх індивідуальних особливостей.
Планування - це визначення завдань,
методів, прийомів навчально- виховної роботи на конкретний відрізок часу.
МЕТА: забезпечити гармонійний,
різнобічний розвиток кожної дитини з врахуванням індивідуальних інтересів,
збереження дитячої субкультури на основі реалізації норм Закону України
"Про дошкільну освіту", змісту Базового компонента та програм
розвитку, навчання і виховання дошкільнят.
Дехто пропонує зовсім відмовитись від планування, інші
пропонують дозволити вихователеві будувати свою роботу по-своєму, не
контролюючи виконання наміченого. Є і такі, які виступають за повернення
регламентації у плануванні.
Вважаємо, що зовсім відмовитись
від планування не можна, бо виховання - цілеспрямований процес систематичних,
різнобічних впливів на дитину. І ефективним він може бути лише в умовах чітко
продуманої послідовності методів та прийомів, оптимального добору задач для
кожної дитини з врахуванням її індивідуальних особливостей. Зрозуміло, склавши
таку систему роботи, її треба десь записати. А ось форму і вид вихователі,
завідуюча та методист обирають самостійно.
В ході планування педагогічного
процесу необхідно враховувати пріоритети подальшого розвитку дошкільної освіти:
-
впровадження особистісно орієнтованої моделі виховання;
-
гуманізація освітньо-виховного процесу;
-
використання інноваційних освітніх технологій;
-
інтегрований підхід до організації та змісту освіти;
-
забезпечення наступності між дошкільною та шкільною
ланками освіти;
-
взаємодія суспільного і родинного виховання.
Розробляючи плани необхідно
враховувати слідуючи принципи:
науковості, який забезпечує
відповідність змісту планів досягненням психологічної, педагогічної та інших
наук, передового педагогічного досвіду;
актуальності - передбачає
орієнтацію змісту планів на пріоритетні потреби сьогодення, на забезпечення
належної якості розвитку, вихованості та навченості дитини дошкільного віку;
свободи вибору - надання педагогам
права вільно визначати форму складання планів, напрямок та зміст діяльності
відповідно державній програмі. (Свобода вибору не є безконтрольною
самодіяльністю);
цілісність, логічність - плани мають забезпечувати
оптимальне поєднання різних розділів програми, напрямків та форм діяльності
колективу та освітньо-виховної роботи з дітьми на основі директивних
документів;
перспективності - чітке становлення особистості
кожної дитини;
повторності, концентричності - повернення до раніше
визначених завдань і змісту роботи, але вже на більш високому якісному рівні
наступність, систематичність, реальність заходів.
Планування має задовольняти ряд
вимог:
-
план роботи має забезпечити виконання всіх завдань, які
передбачені програмою виховання;
-
робота планується в цілому, тобто передбачається в тій чи
іншій віковій групі;
-
у плануванні передбачаємо тісний зв'язок з життям;
-
план має бути конкретним та реальним;
-
у плануванні враховуємо рівень знань, умінь, навичок
дітей;
-
доцільно планувати роботу обов'язково разом обома
вихователями, це полегшує педагогічну працю, підвищує її якість;
-
починати планування з планування занять, потім ранковий
прийом, зміст прогулянок, вечірній час.
Планування нерозривно пов'язане з
обліком освітнь-виховної роботи. Облік дає основу для подальшого планування,
допомагає вихователю добирати найефективніші способи впливу на дітей, форми
організації їхньої діяльності, підводить до узагальнення свого досвіду.
Педагог проводить облік
своєї роботи за виконанням календарного плану, аналізує й оцінює проведене,
зіставляє здійснене й замислене, визначає причини невдачі або особливого
успіху, ступінь засвоєння програмового матеріалу дітьми, оцінює застосовувані
форми, методи й прийоми щодо ефективності, результативності, відповідності
особливостям дошкільнят певного віку. Доцільно відзначити розвиток
деяких дітей, особливості їхньої поведінки, виявлені на заняттях, в іграх, у
повсякденній діяльності. Особливе значення при цьому має оцінка ступеня
активності дітей, її характеру і спрямованості. Аналіз взаємин дошкільнят, вияв
тих чи інших рис їхнього характеру дає змогу вихователю більш цілеспрямовано
здійснити ти виховну роботу над формуванням особистості дитини.
Оцінка розвитку дітей має
бути максимально об'єктивною, бо тільки знаючи справжній стан тих чи інших
знань, умінь, навичок і властивостей особистості, можна визначити способи
подальшого педагогічного впливу. Тому вихователь у цьому повинен спиратись не
тільки на свої особисті враження, а й на аналіз продукції дитячої діяльності
(малюнки дітей, вироби, оповідання, записи своїх спостережень за грою дітей,
зображення їхніх будов тощо). Результати аналізу важливо обговорити з іншими
дорослими, які спілкуються з цими дітьми.
Особливе місце відводиться
аналізу дитячих ігор. Слід вести систематичні записи, в яких зазначати ступінь
і характер самоорганізації дітей, зміст гри, наявність стійких об'єднань дітей
у грі, те нове, що виникає в ній, характер і ефективність втручання вихователі
в ігри дітей і т. ін.
Правильного планування виховної
роботи з дошкільниками можна досягти, якщо додержуватись ряду умов.
1. Добре знання вимог «Програми»
не тільки щодо завдань і змісту роботи з певною віковою групою, а й з суміжними
групами. Це дає змогу правильно визначати конкретні завдання та зміст роботи з
дітьми, оцінити знання, вміння, навички і точно визначити перспективи виховної
діяльності.
2. Глибоко знати методику
роботи з дітьми з окремих розділів програми.
3. Знати поточні події і
явища громадського життя, це дає змогу пов'язати виховання і навчання дітей з
сучасністю.
4. Плануючи окремі розділи
знати:
а) природне оточення дитячого садка;
б) інтереси дітей групи;
в) індивідуальні особливості;
г) умови сімейного виховання.
5. План слід складати обов'язково
разом обома вихователями, це забезпечує узгодженість роботи, вироблення єдиного
підходу у вимогах до дітей, що значно полегшує педагогічну працю, підвищує її
якість.
6. Перед тим як складати
план на наступний період, вихователям слід переглянути й обговорити роботу за
попередній: що і наскільки вдалося виконати, як засвоїли діти зміст програми,
які методи та прийоми впливу були найбільш ефективними.
7.
Планування треба розпочинати з планування занять, потім
вранішнього часу, а потім змісту денних прогулянок, вечірній час.
При складанні перспективного плану обов'язково беруться
до уваги вікові психофізіологічні особливості дітей і педагогічні вимоги до
організації їхнього життя. Уникати перевантаження дошкільників допомагають
зміна різних видів діяльності протягом дня, правильне поєднання занять з різних
розділів програми, щоб рухливі (фізкультурні, музичні) заняття чергувалися зі
спокійними, малорухливими, а ті, які потребують значного розумового навантаження,
- з більш легкими.
Важливо також забезпечити
міжпредметні зв'язки, різноманітність видів і форм роботи з дітьми,
систематичність і послідовність у набутті, уточненні, розширенні й закріпленні
необхідних знань та уявлень, умінь та навичок.
Пропонуючи
будь-яку діяльність дошкільникам, вихователь повинен передбачити, як вона
вплине на кожну дитину. Наприклад, при ознайомленні з
рухом транспорту визначати не лише загальну мету спостереження на вулиці, а й
те, як використати це для здійснення індивідуального підходу.
Враховуючи особливості
пізнавальних можливостей дітей групи, педагог має заздалегідь подбати про
спеціальну підготовку декого з них до засвоєння певної інформації. Планує
індивідуальні бесіди, дидактичні ігри, завдання для спільного виконання з
дорослими вдома. Готує матеріал для певних підгруп дітей або для окремих
вихованців.
На основі аналізу
діяльності дитині на занятті добираються такі завдання для індивідуальної
роботи, які б допомагали їй долати труднощі. Якщо треба уточнити, закріпити
інформацію, яка подобалася на занятті, використовуються завдання з варіюванням
матеріалу, дозуванням допомоги дорослого тощо.
Таким чином, щоб діти успішно
засвоювали програму, слід особливої ваги надавати активному використанню
повсякденного життя, рівномірно розподіляти програмовий матеріал протягом
місяця, дня, тижня.
Коментарі
Дописати коментар