4 курс Логопедія Лекція "Порушення мовлення у дітей з вадами слуху"

Лекція

Тема: Порушення мовлення у дітей з вадами слуху.

Мета: дати студентам знання про порушення мовлення у дітей з вадами слуху, причини їх виникнення. Розвивати вміння систематизувати свої знання, самостійність. Виховувати інтерес до вивчення предмету.

Література: Филичева Т.Б. Основы логопедии. -М.: Просвещение, 1989. - с.180-181.

План

1.     Порушення мови у дітей з вадами слуху

2.     Класифікація порушень слуху та їх причини.

3.     Попередження порушень слуху у дітей. (самостійно).

1.     Порушення мови у дітей з вадами слуху

Для розвитку мовлення дитини вирішальне значення має повноцінний слух. Дитина чує мову дорослих, наслідує їй і самостійно вчиться говорити. Глухі діти не опановують мовленням без спеціального навчання. У дітей із залишками слуху (слабочуючі діти) мова виявляється грубо порушеною.

Слух грає велику роль і в інтелектуальному розвитку дитини: слухаючи пояснення дорослих, малюк знайомиться з навколишнім світом, опановує складним пізнанням дійсності. Діти засвоюють значення багатьох слів до того, як опановують умінням говорити. Слуху належить ще одна важлива роль: за його допомогою дитина отримує можливість контролювати власну мову і порівнювати її з мовою оточуючих. Так, вона засвоює не тільки правильну звуковимову, а й лексико-граматичний лад мови. Надалі збережений фізичний слух є необхідною умовою для успішного оволодіння дітьми читанням і письмом.

В процесі нормального розвитку слухової функції у дитини можна виділити ряд етапів:

а ) в перші години після народження у дитини виникає проста реакція на звук (по типу безумовних рефлексів), коли у відповідь на гучний стукіт , удар , шуми відбуваються зміни в смоктальних рухах, пульсації, диханні;

б) на 3-му міс. у дитини формується здатність розрізняти звуки по висоті і тембру;

в) в 10 - 11 міс. формується здатність до розрізнення слів і фраз по їх інтонаційній та ритмічній забарвленні;

г) у період подальшого формування мови завдяки поступовому вдосконаленню слухової функції поліпшується сприйняття звукового складу мови, формується здатність до розрізнення на слух всіх фонем рідної мови. Це є однією з необхідних умов для успішного становлення дитячої мови.

2. Класифікація порушень слуху

Класифікація порушень слуху визначається характером поразки слухової функції і станом мови. Залежно від цього виділяються два види слухової недостатності: глухота і туговухість.

Глухота - найбільш різка ступінь ураження слуху, при якій розбірливе сприйняття мови стає неможливим. Повна глухота зустрічається рідко. У більшості випадків зберігаються хоч би невеликі залишки слуху. З їх допомогою дитина може сприймати дуже гучні, різкі немовні звуки (дзвінок, свисток), окремі звуки мови, а іноді прості, добре знайомі слова, вимовлені голосно близько вушної раковини.

Глухота може бути вродженою і набутою.

Вроджена глухота зустрічається рідше. Причинами її є:

1) неправильний розвиток слухового органу у внутрішньоутробний період (вплив спадкового чинника );

2) несприятливі умови розвитку плоду в результаті дії шкідливих факторів в період вагітності матері:

перенесені інфекційні захворювання - грип, кір , травми і т. д.;

вживання матір'ю алкоголю;

лікування стрептоміцином і іншими лікарськими препаратами;

травма плоду в перші місяці вагітності.

Придбана глухота найчастіше є результатом запальних процесів у внутрішньому вусі і слуховому нерві при різних захворюваннях: менінгіті, кору, скарлатині, грипі, свинці і т. д. Залежно від часу виникнення розрізняють ранню глухоту, що виникла в період домовленнєвого розвитку, і пізню, що настала, коли у дитини мова вже сформувалася.

Туговухість - поразка слуху , при якому виникають труднощі в сприйнятті мови за допомогою слуху. Якщо при глухоті сприйняття мови різко обмежене, то при приглухуватості в спеціально створюваних умовах (посилення голосу, використання спеціальної звукопідсилюючої апаратури та ін) можливості сприйняття мови зростають.

Причини виникнення туговухості різноманітні.

Зниження слуху наступає:

1) як результат гострого або хронічного запалення середнього вуха: відбуваються патологічні зміни в середньому вусі - прорив барабанної перетинки, рубці, зрощення, що призводить до порушення рухливості барабанної перетинки і ланцюга слухових кісточок;

2) як результат хронічних захворювань носа і носоглотки (наприклад, аденоїдні розрощення); при цьому порушується прохідність євстахієвої труби;

3) як результат перенесених інфекційних захворювань (скарлатини, грипу, кору);

4) як результат природжених аномалій органів слуху в ембріональному періоді.

Туговухість може бути виражена в різному ступені - від незначного порушення сприйняття шепітної мови до різкого обмеження можливості сприйняття мови розмовної гучності.

Існує кілька класифікацій порушень слуху.

Згідно з першою класифікації виділяються чотири ступені зниження слуху: легка, помірна, значна, важка - залежно від відстані, на якому сприймається розмовна і шепотна мова.

Діапазон сприйняття при цьому значний. Так, при легкому ступені зниження слуху шепотная мова може сприйматися на відстані від 3 до 6 м, при важкому ступені - на відстані від 0 до 0,5 м.

Питання для самоконтролю.

1.     Які є етапи розвитку нормальної слухової функції?

2.     Чим відрізняється глухота від туговухості?

3.     Назвіть причини виникнення глухоти.

4.     Назвіть причини туговухості