4 курс Логопедія. Лекція "Відновлення голосу у дітей"

Лекція

Тема: Відновлення голосу у дітей

Мета:         дати студентам понятійні знання про методи відновленя голосу у дітей. Розвивати мислення, вміння робити логічні умовиводи. Виховувати інтерес до вивчення предмету.

Література: Филичева Т.Б. Основы логопедии. - М.:Просвещение, 1989. – с. 180-186.

 Види спрямованої корекційної роботи при порушенні голоси

Обстеження хворих з порушеннями голосу носить комплексний медико-педагогічний характер. У ньому обов'язково беруть участь отоларинголог, невропатолог, логопед (фониатр), психолог. Основним завданням обстеження є з'ясування причини і механізму голосового розлади і визначення на цій основі найбільш раціональних шляхів корекційного впливу. 

 Корекційно-логопедична робота будується диференційовано в залежності від патологічних проявів кожного типу голосового розладу. Однак початковою ланкою завжди є психотерапевтична бесіда, основна мета якої - переконати дитину в можливості відновлення голосу, встановити з ним контакт, включити його в активну роботу, роз'яснивши мету і завдання корекції. 

При зборі анамнезу:

 - особливо ретельно з'ясовується давність і особливості найперших проявів голосового розлади, а також характер його подальшого перебігу. Останнє більш характерно для функціональних порушень голосу;

- проводиться обов'язковий огляд гортані та голосових зв'язок за допомогою спеціального гортанного дзеркала (ларингоскопа), а також дослідження слуху;

- виявляються можливі відхилення в емоційно-вольовій сфері, адекватність його ставлення до наявного голосовогу розладу і до можливості його подолання.

Для подолання як органічних, так і функціональних розладів голосу використовується комплексний вплив на хворого, конкретний зміст якого варіюється в залежності від наявної картини порушень. 
При порушеннях голосу велике значення надається психотерапії, яка нерідко набуває вирішального значення в справі подолання голосових розладів. 

Метою психотерапії є свідоме, активне, вольове включення дитини в процес всієї корекційної роботи. Психотерапія сприяє перевихованню особистості дитини в цілому, стимуляції та активізації її на подолання труднощів і на боротьбу за якнайшвидше одужання. Вона передбачає індивідуальний підхід до хворого дитини з урахуванням її віку, перебігу захворювання, особливостей особистості дитини, характеру порушення його мови і голоси. Психотерапія проводиться у формі бесіди, в ході якої виявляються скарги дитини, складається уявлення про коло його інтересів, схильності, ставлення до дефекту; встановлюється особистий і робочий контакт. 

При функціональних порушеннях голосу у дітей логопедична робота визначається тим, що при даному дефекті немає видимих ​​анатомічних змін у будові голосових складок. Патологічна симптоматика (гіперемія, набухання слизової оболонки гортані) частіше носить тимчасовий характер і зникає після лікування і ортофоніческіх (голосових) вправ. 
Основне завдання логопедичної роботи при відновленні функціональних порушень голосу - подолання стійкого фіксованого патологічного рефлексу голосоутворення. Тому проведення психотерапевтичних бесід є необхідною запорукою успіху в робіт. Великого значення  можуть мати демонстрація магнітофонних записів голоси дітей до і після лікування, особисті зустрічі та бесіди з дітьми, які вже закінчили курс логопедичних занять. У разі потреби проводиться загальнозміцнююче лікування, розраховане у тому числі і на зміцнення нервової системи хворого, оскільки стан останнього дуже впливає на загальну ефективність логопедичної роботи.

Слідом за бесідами йде режим мовчання протягом 10-14 днів, після чого починають корекційно-логопедичний заняття. Вони включають артикуляционную і дихальну гімнастику і голосові вправ, а також у.

Велика увага приділяється дихальним і артикуляційним вправам, оскільки повноцінне мовленнєве дихання і правильне артикулювання звуків вже самі по собі сприяють кращому звучання голосу і більшої чіткості мови. Артикуляційна гімнастика знімає напругу з артикуляційного апарату дитини і сприяє більш активній участі органів артикуляції в процесі голосоутворення. Тому метою артикуляційної гімнастики є вироблення чіткості, правильності, спритності рухів артикуляційного апарату та координовану роботу з органами дихання та голосоутворення. Дихальні вправи розвивають фонационного дихання, особливо подовжений, сильний видих. 

Далі переходять до так званих ортофоніческім вправам, кінцевою метою яких є відновлення єдиної, координованої діяльності дихального, голосового і артикуляційного апаратів, а також мовної функції в цілому.

Вся робота носить суто спеціальний характер, вимагає професійних знань. Позитивно на мускулатуру гортані та її слизові оболонки впливає масаж і фізіотерапевтичні процедури, що сприяють регуляції кровообігу та зменшення кількості слизу. На тлі цих загальнооздоровчих заходів хворому пропонується суворо дотримуватися голосового режиму, не допускаючи перевантаження голосового апарату. Іноді навіть на деякий час рекомендується повне мовчання або перехід на шепотну мову. 
Після закінчення лікування хворому протягом деякого часу рекомендується дотримуватися щадний режим і дотримуватися необхідних профілактичних заходів. 

При органічних порушеннях голосу в загальному комплексі впливу на хворого велике місце займають медичні заходи - медикаментозне та інше лікування, припікання, інгаляції, оперативне втручання тощо

Ефективність подолання голосових розладів багато в чому визначається їх причинною обумовленістю. При наявності грубих анатомічних змін у голосоутворюючому апараті, а також при органічних паралічах і парезах в більшості випадків досягається лише та чи інша ступінь поліпшення.

З метою попередження розладів голосу слід охороняти голос дитини в дошкільному віці, не дозволяти дітям говорити занадто голосно, крикливо, не дозволяти їм дуже голосно співати, кричати на морозі під час прогулянки і т.д. 

При відновленні функціональних розладів особливу роль набувають профілактика і гігієна голосу. Особиста профілактика порушень голосу складається з створення певних умов побуту, сім'ї, відпочинку, режиму життя дитини. 

До числа профілактичних заходів при дисфонії відноситься заборона співати, голосно декламувати і всіляко перенапружувати голос. При гострому початку захворювання важливо дати повний спокій голосу на 10-14 днів. 

Особливі умови необхідно дотримуватися під час мутації. Період становлення голосу вимагає уважного, чуйного, ставлення з боку педагогів, батьків, так як пубертатний період протікає на фоні фізичних і психічних змін особистості підлітка. У цей період потрібно щадити голосоутворювальний апарат, не кричати, не співати голосно, особливо в сирих або непровітрених, накурених приміщеннях. Якщо спостерігається часті зриви голоси, неприємні відчуття при фонації, слід звернутися до лікаря - фоніатра.

Порушення голосу у дітей дошкільного віку дуже важливо попереджати дотриманням профілактичних заходів, заняттями дихальною гімнастикою. 

Дитячому садку і сім'ї для профілактики порушень голосу треба постійно стежити за станом носоглотки дітей і правильним користуванням голосом, дотримуватися перераховані вище вимоги. Особливе значення це має по відношенню до дітей, тільки що перенесли захворювання верхніх дихальних шляхів. Деякий час таким дітям не слід давати великого навантаження на голос, тобто не вимагати від них гучного мови і співу. 
Батьки і педагоги повинні знати основні правила охорони дитячого голосу. При виникненні порушення голосу, особливо якщо воно приймає хронічний характер, слід направити дитину на консультацію до отоларинголога, а в разі необхідності - на заняття до логопеда. 

 Питання для самоконтролю.

1. З чого починається робота по відновленню голосу у дітей?

2. Чим важлива психотерапевтична робота при відновленні голосу?

3. Що включають в себе корекційно-логопедичні заняття?

4. Чим відрізняється робота по відновленню голосу при органічних та функціональних порушеннях голосу?

5. Які профілактичні заходи необхідно проводити з дітьми щодо збереження голосу?